Закон про державну мову – наслідки для бізнесу та громадян

Прийнято Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Законом визнається статус української мови як державної та обов’язковість її використання на всій території України в публічних сферах суспільного життя, які визначені в законі. Закон підписано президентом та опубліковано 16.05.2019 р.

Володіння українською мовою є обов’язковим для громадян (ст. 6), осіб, що хочуть отримати громадянство України (ст. 7), посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності (ст. 9). Також така вимога існує для адвокатів, нотаріусів, суддів, прокурорів та працівників правоохоронних органів, медичних працівників, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників (ст. 9).

Використання української мови є обов’язковим:

• при обслуговуванні споживачів та клієнтів, укладенні трудових договорів (ст. 20)
• у навчальному процесі, при проведенні публічних наукових заходів (ст. 21-22)
• при проведенні культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів, виготовленні оголошень, афіш та квитків, при поширенні та демонструванні фільмів, проведенні туристичного чи екскурсійного обслуговування (ст. 23);
• у сфері телебачення та радіомовлення, при виданні в друкованих ЗМІ, книговиданні та книгорозповсюдженні – встановлюються квоти для використання української та інших мов (ст. 24-26)
• при проведенні публічних заходів, зокрема зборів, мітингів, конференцій, виставок, спортивних заходів та інших заходів, які відкриті для учасників вільно або за запрошенням (ст.29)
• у сфері медичного обслуговування (ст.33)
• у сфері телекомунікацій та поштового зв’язку (ст. 35) та при наданні інформації у транспорті (ст. 36)

Відтепер комп’ютерні програми та веб-сайти повинні мати інтерфейс державною мовою та/або англійською мовою або мовами Європейського Союзу (ст.27).

Інформація для загального ознайомлення, а саме оголошення, зокрема ті, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена інформація, подається державною мовою та може дублюватися (ст. 28).

Обслуговування споживачів та надання інформації про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, здійснюється українською та може дублюватися (ст.30). Виключенням є прохання клієнта про обслуговування іншою мовою.

Державна мова також використовується у сфері діловодства, документообігу, листування і звітності громадських об’єднань, політичних партій та інших юридичних осіб (ст.37-38).

Уповноважений із захисту державної мови забезпечує захист прав громадян, які мають право звернутись зі скаргою про порушення положень закону (ст. 54). Особа може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів влади, громадських об’єднань, юридичних осіб та їх працівників у випадку надання інформації, складенні документа, відмові спілкуватися або надати інформацію державною мовою.
Наприклад, якщо встановлено порушення закону з боку компанії, то Уповноваженим складається відповідний протокол (ст.57). Після цього суб’єкту господарювання надано 30 днів на усунення порушення. За невиконання вимог або повторне порушення встановлено штраф у розмірі від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також передбачено положення щодо адміністративної відповідальності за порушення закону (п. 7 Прикінцевих та перехідних положень).

Закон набирає чинності через два місяці з дня його опублікування – 16.07.2019 р., за виключенням деяких положень Закону для яких встановлений інший строк.

Отже, застосування української мови є обов’язковим у діяльності органів влади, веденні документообігу та діловодства, під час обслуговування, виконання робіт чи надання послуг в усіх закладах. При цьому дія закону не поширюються на приватне спілкування та здійснення релігійних обрядів. Також законом дозволено дублювання інформації іншою мовою та використання іншої мови на прохання споживача.